Житомирська обласна державна телерадіокомпанія:
ІСТОРІЯ, СЬОГОДЕННЯ, ПЕРСПЕКТИВИ

Віктор Бойко, генеральний директор Житомирської облдержтелерадіокомпанії, Заслужений журналіст України

На посаду голови комітету з телебачення та радіомовлення я був призначений у жовтні 1985 року. В той час у Радянському Союзі розпочалася перебудова, яку потім назвали горбачовською. У соціально-політичному житті було проголошено перехід від тоталітаризму до демократії, в економічному - від командно-адміністративної системи до соціально регульованого ринку, в житті окремої людини - перетворення її в самостійний суб"єкт господарського і політичного життя. Звичайно ж, такі зміни у всій суспільній організації вимагали і докорінної реформи всього інформаційного забезпечення громадян. У 1986 році Рада Міністрів СРСР видала розпорядження, підписане заступником Голови Ради Міністрів Г.Алієвим, про створення матеріально-технічної бази для виробництва телевізійних програм у 86 областях, краях та автономних областях. Серед названих була і Житомирська область. Телецентр згідно з тими документами ми мали ввести в дію у 2000 році . Така далека перспектива не додавала настрою, і я звернувся до обласного комітету партії, облвиконкому та Республіканського комітету з телебачення і радіомовлення з пропозицією наблизити термін створення телебачення. Тодішній перший секретар обкому партії Василь Михайлович Кавун з розумінням поставився до цієї ініціативи. Відділам промисловості та будівництва було доручено внести пропозиції. Глибша робота над розпорядженням привела в глухий кут, адже ним не передбачалися ні фінансові, ні матеріальні ресурси для будівництва телецентру. А життя диктувало свої умови: Чорнобильська трагедія, що розпочалася в квітні 1986 року, відсунула наш телевізійний проект на невизначений термін. Під кінець 80-х років, завдяки першому і останньому Президенту СРСР Михайлу Горбачову, в суспільстві з`явилась опозиція, трохи дивна, санкціонована зверху, та все ж звучала не так звана "самокритика", а критика влади. Народжувалася публічна політика, що вийшла на вулиці і площі. Ми, журналісти, були занепокоєні: люди, слухаючи запальні промови ораторів, не мали достатньої інформації про те, що діється насправді, і не могли розібратися в ситуації. А ми не давали відповіді на багато запитань, бо журналістика того часу була ще в тісних обіймах партійного керівництва, а про необхідність політичної свободи засобів масової інформації писали хіба що московські "Литературная газета" та "Огонек".

В кінці 80-х років перебудова почала гальмувати, крок за кроком партія втрачала політичну ініціативу. У тому хаосі ми зрозуміли, що потрібно діяти. Як кажуть, не було б щастя, та нещастя допомогло.

Вони були першими...

У 1989 році тодішній перший секретар обкому партії Володимир Григорович Федоров погодився віддати в оренду частину будинку політосвіти, що вже називався громадсько-політичним центром, для обладнання апаратно-студійного комплексу обласного телебачення. На шляху до реалізації виникло багато труднощів. Насувалась економічна криза, інфляція, рвалися економічні і адміністративні зв"язки між республіками, регіонами. Справа ускладнювалася ще й тим, що технічні засоби для телебачення в Союзі виробляли тільки підприємства військово-промислового комплексу. Добирався я до них часто далекими, обхідними шляхами. Разом із заступником В.І.Хомчуком був у Кіровограді і Кишиневі, літав до Ленінграда, Новосибірська, Москви, Шауляя, Нижнього Новгорода, побував у Братиславі, Словаччині. До речі, найкраще на той час обладнання виробляли в Литві. І всюди допомагала винахідливість та небайдужі люди.
Гроші республіканський комітет нам виділяв, однак їх за платіжну неспроможність прозвали "дерев"яними", тому всі фінансові розрахунки заполонив сумнозвісний бартер. Обласна адміністрація допомогла роздобути цукор, заступник голови Держтелерадіо Віктор Петрович Оркуша вивів на земляків у Нижньому Новгороді, де цукор обміняли на потрібне обладнання. Генеральний директор "Житомирнерудпрому" І.Ільченко виділив із своїх резервів кількасот квадратних метрів полірованого капустянського граніту в обмін на обладнання, яке ми одержали з Братислави, столиці Словаччини. З дозволу голови Держтелерадіо Миколи Федоровича Охмакевича в жертву майбутнього телебачення я приніс стареньку директорську "Волгу", обмінявши її в Новосибірську на чотири студійних магнітофони.

Опанування нової техніки

В діло йшли борошно, крохмаль, крупи - всього й не перерахуєш. Зате як раділи всі працівники, коли до майбутнього телецентру прибувала чергова партія обладнання. Ще й досі у телецентрі зберігається товста дошка, по якій на третій і четвертий поверхи інженери разом з журналістами піднімали громіздкі магнітофони, пульти, трансформатори, кондиціонери тощо.
Вже тепер мене часто запитують, як нам вдалося одержати таке чудове приміщення та ще й у центрі міста. То одна з найцікавіших та найщасливіших для Житомирського телебачення історій.
Після серпневих подій 1991 року громадсько-політичний центр, в якому ми орендували частину приміщень, опечатали, а майбутніх телевізійників не пустили на роботу. Особливо войовниче була налаштована міська рада, якою тоді керував колишній викладач політекономії Віталій Мельничук: "Центр - партійна власність, отож і ваше телебачення партійне, тому не маєте ніякого права на це майно". Однак я домігся, щоб до вечора печатки зняли. Адже, як виявилось, володарем центру була не міська, а обласна рада. Тоді облвиконком очолював Антон Станіславович Малиновський. Він запропонував сесії обласної ради передати приміщення на баланс облтелерадіо. Сесія підтримала пропозицію.

Їх кредо - надійність

Радості колективу, який щойно формувався, не було меж. Адже ми стали господарями всього приміщення та майна, яке в ньому знаходилось. У великому залі засідань на 700 місць після його реконструкції створили п`ятикамерну відеостанцію для запису музичних, концертних та розважальних програм. Дбайлива господарка та чудовий фахівець бібліотечної справи Валентина Онищук перетворила колишню бібліотеку політосвіти в довідковий центр для журналістів та інженерів, організувавши на додачу ще й відеоархів.

На кінець 1992 року ми обладнали дві студії, мали пересувну телевізійну станцію "Банга". 4 грудня того ж року ми повноформатно вийшли в ефір - дві години на добу. Цей день вважаємо днем народження обласного телебачення. Звичайно ж, після десятирічної телевізійної практики виникає ще одне запитання: як формувався творчий та технічний колектив. Було так: спершу купували техніку, а потім шукали людей на конкурсній основі. Через конкурс пройшли понад 60 претендентів, залишилися, зрозуміло, найбільш здібні журналісти. Ніна Собкович, Ірина Антонович, Наталка Петрусенко, Юрій Кот, Михайло Синьогуб, Володимир Шолдрук, пізніше прийшли Василь Головецький, Людмила Натикач, Олександр Крючков. Вже на телебаченні стала Заслуженою журналісткою Тетяна Романовська.
Добре зарекомендувала себе випускниця Львівського Національного університету Тетяна Лещенко.
З обласного музично-драматичного театру прийшли головний режисер, Заслужений артист Володимир Савченко, Леонід Харшан, Леонід Ярмоченко, Заслужений артист України Володимир Берелет. Іженерно-технічних працівників брали з числа досвідчених фахівців промислових підприємств, які припиняли виробництво. Серед них класні майстри своєї справи Володимир Рубан, Микола Мартиненко, Віталій Галак, Володимир Кучеренко, Леонід Данілко та ін.

Головний інженер Леонід Омельченко в апаратній відеомонтажу (початок 90-х)

Головний інженер Леонід Омельченко набув практичного досвіду на Кіровоградському радіозаводі, схильний до теоретичних розробок, брав участь у підготовці до московської Олімпіади 1980 року, вніс чимало пропозицій щодо удосконалення технологічного процесу виробництва та розповсюдження телепрограм.
Основний кадровий склад зберігся й досі, хоча колектив поповнюється молодими працівниками. Житомирське телебачення постійно розвивається. Якщо в 1990 році колектив Житомирського обласного комітету з телебачення та радіомовлення готував до ефіру лише 45 хвилин радіопрограм щоденно, то вже через п`ять років ми мали такі показники, які дивували багатьох професіоналів: 23 години радіо та 12 годин телевізійного мовлення. Мабуть, жоден із засобів масової інформації Житомирщини не має такої короткої і в той же час насиченої історії. В основі її лежать досягнення науки, технологій, розвиток нових товарно-грошових відносин.
Поява після проголошення незалежності України в ефірі ряду комерційних телекомпаній зумовила конкурентну боротьбу за телеглядача. Розпочинаючи з 1991 року, поступово формується правова база діяльності телекомпаній, визначаються їхні права і обов`язки перед суспільством. Одержавши політичну свободу, обласні регіональні телерадіокомпанії потрапили в жорсткі обійми ринку: журналістська майстерність стала складовою частиною економіки, підприємством, що торгує таким товаром, як масова інформація. Враховуючи нові реалії, ми не сиділи склавши руки, визначили одним з головних пріоритетів розвитку розбудову власного обласного телеканалу. Ще в 1993 році першими в системі Держтелерадіо придбали передавач, який працює на місто Житомир. Сьогодні на балансі компанії 4 передавачі, які розповсюджують програми там, куди не досягають хвилі центрального ретранслятора.

В одному з приміщень тиражувального центру

Однак цього недостатньо. За сприяння голови обласної адміністрації М.М.Рудченка та голови обласної ради А.Б.Войтенка розроблено комплексну програму розбудови обласної телемережі, яку найближчим часом буде розглянуто та затверджено на сесії обласної ради.
Ще однією вузловою проблемою розбудови нинішнього інформаційного простору є виробництво оригінальних теле та радіопрограм на обласному рівні. Її розв`язання в державницьких інтересах, як правило, впирається в брак необхідних фінансових, технічних та інших ресурсів. Передовсім модернізуємо та переоснащуємо радіо і телевізійне обладнання апаратних і студій ОДТРК, яке відпрацювало 10 років і морально та фізично застаріло. Вже придбано два цифрових телевізійних журналістських комплекси, кілька відеокамер, запроваджено так зване "холодне світло", яке значно заощаджує електроенергію. Робота по переоснащенню телекомпанії новим цифровим обладнанням поновилась після приходу на посаду Голови Держкомінформу І. С. Чижа.
Житомирська обласна телерадіокомпанія виконує ряд функцій, спрямованих на задоволення технічних та творчих потреб всієї України. У нас працює відділ метрології, який здійснює метрологічні виміри та технічний аудит телекомпаній всієї України, незалежно від форм власності.
На базі Житомирського обласного телебачення діє виробничо-тиражувальний центр. Значення його надзвичайно велике. Адже за кілька років своєї роботи він виконав десятки замовлень наших колег із більшості областей з тиражування суспільно важливих телепрограм економічного, політичного, соціального, духовного характеру.

Сьогодні каталог програм, які пропонуються телеглядачеві України, містить понад триста назв. Звичайно ж, у зв`язку з цим не можна не торкнутися теми якості передач обласного телебачення, його творчих здобутків та можливостей. Коротка історія Житомирського телебачення назвала імена талановитих першовідкривачів голубого екрана. Петро Смоляр, Людмила Натикач, Володимир Савченко, Василь Головецький, Леонід Харшан, Тетяна Романовська,Володимир Шолдрук, Михайло Синьогуб, Леонід Ярмоченко пройшли крізь вогонь, воду і мідні труби журналістської роботи. Своєю щоденною наполегливою працею, яка перетворюється в інтерв`ю, репортажі, публіцистичні розповіді, документальні фільми, вони завоювали незаперечний авторитет серед молодших колег.
На редакційних летючках обговорюються не лише теоретичні питання телевізійного мовлення, але й реальні передачі, що викликають різні, часом протилежні думки, оцінки, погляди. Однак слово цих авторитетних журналістів завжди є вершиною обговорення і головним підсумком дискусій.

Колектив ПТС «Троянда»

За останні роки Житомирська обласна телерадіокомпанія постійно бере участь у численних міжнародних та всеукраїнських конкурсах та фестивалях. І традиційно одержує високу оцінку. Ось і цього року телевізійний фільм Л.Ярмоченка "Серед вовків" на щорічному фестивалі "Калинові острови" здобув друге місце серед 40 конкурсних програм.
Коли мене запитують, яким буде телебачення в майбутньому, я без вагань відповідаю: професійним - отож цікавим, корисним і повчальним. Адже в кадрі починає працювати інше покоління - молоде, сильне, впевнене в собі. Йому будувати нашу Україну, йому створювати телебачення та радіо ХХI століття.

Нині обласна державна телерадіокомпанія спрямовує свою творчість на забезпечення реалізації конституційних прав громадян на свободу слова та інформації, розвиток інформаційного ресурсу, захист інформаційної безпеки, суспільної моралі та національних інтересів. Значною мірою цьому сприяють розроблені на основі правових та моральних принципів "Засади редакційної політики інформаційних служб телебачення і радіо ОДТРК". Згідно цього журналісти прагнуть у всьому керуватися своїми публічними цілями: сприяти всебічному висвітленню життя усіх, у тому числі найвіддаленіших куточків області, працювати незалежно від будь-чиїх інтересів і діяти на рівні найвищих етичних стандартів. Колектив репортерів ставить за мету - дати повну і неупереджену картину економічного політичного, соціального життя області. Програми телерадіокомпанії відбивають всю строкатість і розмаїття звичаїв, побуту, вірувань, переконань, аби показувати життя таким, яким воно є.
Глядачі і слухачі обласного телебачення і радіо повинні знати, що можуть довіряти редакційній об'єктивності і доброчесності програм, і що ті чи інші рішення приймаються лише з умотивованих редакційних міркувань, а не внаслідок неправомірного тиску з політичних, комерційних чи особистих інтересів.

Будинок обласного радіо та ФМ-радіостанції «Житомирська хвиля»

Сьогодні ми живемо в динамічному інформаційному суспільстві, події в якому відбуваються щохвилинно 24 години на добу. Враховуючи реалії ми в 2007 році створили ньюз-рум - кімнату для пошуку, моніторингу та узагальнення телеінформації. Інженерна служба, під керівництвом заступника генерального директора В.Кучеренка завершує роботу над створенням принципово нової технологічної платформи для новин. Головним в цій ідеї стало те, що ньюз-рум дав змогу відмовитись від відео плівок і копіювання файлів. Просте проходження відеомонтажу, титрування, запису голосу за кадром, дав нашим журналістам повний контроль над власними сюжетами. Великим досягненням став відео сервер - це невід'ємна складова системи, що є відкритою платформою для доступу до всіх носіїв і медіа-файлів в єдиній системі мовлення та виробництва програм, де функції накопичення, редагування, швидкого перегляду та ефірного відтворення чітко виконуються всередині швидкісної сітки. Звичайно, ж були труднощі, адже більшість журналістів не були знайомі з мультимедійними технологіями. Але як кажуть в народі: "час і труд все перетруть".

В ньюз-рум прийшли молоді журналісти Тетяна Лещенко, Катерина Білошицька, Іван Поліщук, Олександр Райковський, Тарас Діков-Фаворський, Катерина Кока, Олександра Соловйова. Часом їх називають працьовитими мурахами. Саме вони забезпечують вихід щоденних актуальних новин "Новини Житомирщини", готують тижневу інформаційно-аналітичну програму "Акценти тижня" та ряд інших передач. Молодь навчилась одночасно готувати замітки, сюжет і онлайновий супровід матеріалу. Цьому їх навчив комп'ютерний менеджер Сергій Мерзляков. Багато зусиль для впровадження нової технології докладає також начальник цеху радіомовлення Валерій Золотухін.
Універсальними журналістами стали й працівники обласного радіо та ФМ-радіостанції "Житомирська хвиля". Вони освоїли сучасні технологічні навички. Кожен з них крім того, що вміє працювати з комп'ютером, володіє сучасними редакційними системами, а також монтує програми в радіоньюз-румі.

В ефірі обласне радіо

Освоєння нових технологій підготовки інформації стало найпопулярнішим заняттям, а також способом підвищення якості телерадіожурналістики всіх підрозділів нашої телерадіокомпанії. Талановитим організатором журналістики майбутнього є керівник "Житомирської хвилі" Артур Самарцев.

70-річчя обласного радіо, 15-річчя обласного телебачення та 10-річчя створення "Житомирської хвилі" є важливою подією для Житомирщини.

І тому я із задоволенням вітаю усіх, хто стояв біля витоків, наполегливо створює важливі державницькі телерадіопрограми нині. Велика подяка не тільки колективу, а й нашим друзям, соратникам, тим, хто постійно підтримував і підтримує нас - від керівників державних органів влади та органів місцевого самоврядування до телеглядачів.

Переконаний, що з їхньою активною допомогою ми неодмінно досягнемо нових запланованих висот.